Perfect Sense / Останнє кохання на землі

Коли множиться зло, гине ідея, втрачається віра у себе і нівелюються цінності армагедон розставляє крапки над «і». Цей вирішальний кінець світу кожен уявляє по-своєму. Особливо живописні у фантазіях на тему голлівудські режисери – зіткнення із кометою, масштабне стихійне лихо, атака зомбі чи війна цивілізацій. Але є місце на землі, де від однієї руки вже десять років народжуються найтонші драми і найсвітліші історії будь-якої тематики. Сьогодні чуттєвий і натхненний режисер Девід Маккензі із кіно-мекки Шотландії пропонує нам свій погляд на новий апокаліпсис – романтичний триллер «Останнє кохання на землі» («Perfect Sense»).

Ця картина прийшла до українців у рамках фестивалю «Нового британського кіно». У її сюжеті спантеличені особистим горем люди, в океані болючих спогадів та у загальній паніці втрачають усі типи сенсорних відчуттів – одне за одним, неконтрольовано, у світовій епідемії, що неможливо зупинити. Поступово руйнується звична організація життя, це народжує страх та агресію, болючі питання без відповідей як жити далі. Зневіра, відчай, і все тільки для того, щоб нагадати нам із вами про цінність людського тепла, розуміння, прощення і любові – останнього почуття, що залишається живим і незайманим, поки, втративши все, ми ще дихаємо. Ця найважливіша і справді вічна чутливість одне до одного виринає на прикладі пари, шеф-кухаря Майкла та епідеміолога Сьюзен, що переживає власні любовні потрясіння у дні всесвітнього армагедону.

Дехто може заперечити цінність «Останнього кохання…», не нового за художніми методами і образами. Але уся краса втомленого світу, що виявився безсилим, у якому так багато гострих країв, коли ми такі м’які, не дає забути цю прекрасну історію, якою б прогнозованою вона не була. У чому ж привабливість дебютанта 2011 Sundance Film Festival, однієї з найпомітніших британських картин цього року? Можливо, у проникливій музиці Макса Ріхтера (Max Richter) – піаніста від Бога та палкого прихильника міксу мистецтв, Кращого Композитора European Film Award та співавтора альбому «Dead Cities» монументальних Future Sound of London з його вражаюче похмурою атмосферою індустріального майбутнього. Можливо, справа у персоні режисера – Девіда Маккензі (David Mackenzie) – одного з найкреативніших режисерів Британії, несповна розуму для багатьох зі своїми ідеями драматичних колізій, автора вже відомої історії «You Instead» про ворогуючих рок-зірок, що закохуються один в одного, знятої за чотири дні впродовж T in the Park Festival. Поетичний кіно-смак Маккензі, пронизаний світлом та гуманністю особливо цінний тим, що отримав широке визнання, але ще не став мейнстрімом з усіма часто згубними для мистецтва наслідками.

Хоча, певно, успіх фільму – це, перш за все, королева «Царства небесного», дівчина Бонда, «непристойно красива» Ева Грін (Eva Green), як описав її колись Бернардо Бертолуччі. Сьогодні прекрасна француженка – обличчя Lancôme та Emporio Armani, нового аромату від Christian Dior – «Midnight Poison». Ця безперечна чарівність змусила повірити у всі її образи мільйони шукачів прекрасного з усього світу. Запитаймо і у жінок – чи не про такий образ Юена Макгрегора (Ewan Mcgregor), молодого Адама із однойменної драми Маккензі, романтичного горця з провінційного шотландського містечка Кріфф, що одного дня став кращим чоловіком Великобританії за версією Esquire, залишивши позаду Девіда Бекхема та Джуда Лоу, мріє кожна? Юен володіє природнім шармом, переданим йому генетично – він нащадок старовинного шотландского клану Макгрегорів, засновником якого, відповідно легенді, був син короля скоттів Кеннета I. Вдалий дебют у фільмі «На голці» Денні Бойла, роботи у картинах метрів – «Великій Рибі» Тіма Бертона, «Мріях Кассандри» Вуді Аллена, «Падінні «Чорного ястуба» Рідлі Скотта, майже іконні ролі Крістіана в «Мулен Руж» та джедая Обі-Ван Кенобі у трьох епізодах культової фантастичної саги Джорджа Лукаса «Зіркові війни». Кого б не грав Юен, одни з найпопулярніших акторів усіх часів, захоплений байкер та автор кількох навколосвітніх подорожей – він завжди матиме силу. Безсмертних і непереможних шотландців можна пізнавати за прізвищами – Маккензі і Макгрегор створили чудовий тандем.

Чи ховається секрет успіху цього фільму у поєднання музики Ріхтера, фантазії Девіда Маккензі, майстерності та пізнаваності Юена Мак Грегора та Еви Грін, атмосферності Глазго – міста заходу Шотландії на берегах річки Клайд з мінливим океанічним кліматом, де знімали усю історію почуттів? Без сумніву так. Але головне, що змушує полюбити цей фільм – така влучна думка про наше із вами щастя і найкращий його рецепт за усі можливі у цьому світі. Тож не шукаймо екстремальних умов для прояву своєї любові. Світ не чекатиме, коли ми почнемо нарешті йому радіти. Наше ідеальне почуття завжди при нас, а без кохання ми ніщо. Історія з елементами документальності, настільки ж красива, наскільки болюча, зі сльозами та безмежним щастям поруч із найближчими людьми, як справжнє, реальне життя – «Останнє кохання на землі» Девіда Маккензі.